Ірина Тарасова: “Блогерство. Частина чи суть життя?”

Сьогодні поговоримо про таку гіпер актуальну тему сьогодення.

Але напишу на початку, що на цю тему ваш зворотній зв’язок і коментар особливо важливий.

І так, мова піде про блогерство як стиль життя. Думаю кожний замислювався над тим заради чого обирає саме цей напрямок.

Реклама, визнання, популярність, спілкування з своїм колом інтересів, цікавість, заробіток , легкий шлях реалізації свого потенціалу і т.д. Кожному буде свій порядок та пріоритетність причини вибору. Але мені, як психологу, аналітику міжособистісних взаємозв’язків стало цікаво що за цим стоїть? Тому що на власний досвід відчула як вся ця історія з сторіз, з стрічкою новин переключає і затягує разом з часом, що витрачається на життя всіх, окрім себе.

Певний час ми з командою Value Social вивчали ряд профілів, спостерігали, намагались зрозуміти суть кожного і мету. Так, реклама-заробіток майже у всіх… Але разом з цим це виглядає ще й так.

Людина починає вести для роботи певного напрямку, потім коли аудиторія якісно збільшується- зявляються пропозиції- звісно додаються напрямки з інших продуктів, далі тем під них- і вже доходить до того, що блогер починає жити повністю для свого глядача, навіть не читача(це вже в минулому)- розповідаючи про все на світі- і бьюті, і закупки продуктів, і пісні з новим мікрофоном(бо його рекламувати необхідно)), і поради мамам разом з фітнесом і вибором автосалону, взагалі все і одразу.

Таким чином напочатку такої кар’єри все добре, підписники зростають, відео більшає, фотосесії вже і в туалеті, і в ліфті, і навіть окреме життя балкону і тостеру з наліпками смайлів і очей для підвищенної уваги глядача… Але дивлячись на це явище сучасності з боку психології- завжди є певна межа і добре, коли контроль і все таки основна частина життя для себе залишається.

Так, є свої плюси, якими блогер розкриває в собі потенціал речника, вирівнює дикцію, працює над зовнішністю, фоном для естетичної картинки… Та це має бути роботою, якщо такий вибір і це подобається але ж не змістом життя- тому що тоді його диктують всі навколо, окрім свого власного я.

Так, визнання точно буде, та чи того образу, який справді Ваш? Який для себе а не для аудиторії…Той, що справжній, а не віртуальний? Головне в цьому всьому мета та ціль. Вона має бути чіткою та ясною. Як професія. Тоді це для користі власної і підконтрольно.

Та коли ясність задля чого конкретно це потрібно відсутня- починається хаотичне сприйняття світу і вже тяжко відділяти віртуальний світ від справжнього і навпаки. Тоді легше залишатись у віртуальному- бо можна обраними вигідними частинами заявляти про себе в будь який спосіб і при цьому бути затребуваним суспільством. У реальному просторі це набагато складніше, бо сприймають з «усіх сторін» прояву особистості і втримати авторитет знаходячись під світлом прожектору як громадської думки, якщо в ній все ж є потреба і необхідність зворотнього зв’язку набагато складніше!

Тому розділяйте чітко віртуальне життя від реального і живіть саме для задоволення своєї мети та цілі в ньому. З блогерством чи лише частиною його, як новий рівень розвитку наративу та свій власний усвідомлений спосіб життєдіяльності як суб’єкта для власного шляху та досвіду, а значить збережену індивідуальність!

© Value Social

Наш контактний номер телефону

+380 97 53 93 979